Ти
все ж залишився на кінчику пера.
Шукаю
щастя, а шляхи всі вернуть.
Я
поспіхом палю міста, де я була,
А
ті ідеш дорогами, що креснуть.
Ти
кроком в слід і подихом у шию.
Я
в сни тікаю, щоб себе знайти.
І
вікна вранці більше не відкрию.
Хоч
трохи духом в темряві зрости.
На
блискавку застібнуто всі нерви.
В
руці затиснуто аорти крик.
І
дихаєш так швидко без перерви
Лише
з молінням: «Тільки б звик…»
Ти
все ж залишився на кінчику пера.
Все
мрію, щоб чорнил не стало .
І
повертаюсь в ті міста, де я була,
Де
почуття бурштином в серці проростало.
Комментариев нет:
Отправить комментарий