Зима чекає, наче прощі,
За те, що беззаконно зацвіла
В той час, як замерзали площі.
І Лютий залишився сивим старцем
За спинами у наших душ стоять,
Аби своїм покірним бранцям
За квіти взимку нагадать.
Та очі від снігів весь час ховали.
А заметіль, як запасна,
Щоб ми колись без болю пригадали:
«Тим березнем посивіла весна…»
Комментариев нет:
Отправить комментарий