Убивця Янголів

Убивця Янголів з-за спини підкрадавсь,

Вичікував на слушну мить.

І в друзі він так вперто набивавсь,

Що Янгол згоден був усе лишить.

Він крила з шелестом складав, як то бувало.

І пір’ям білим крилася земля.

Та небо сіре все йому прощало,

Бо застеляла очі щирості імла.

І враз зчинилось блискавкою небо,

Бо вже внизу чекав Убивці спис.

Злітав той Янгол лиш зі словом:«Spero!»

І впав він з серцем враженим наскрізь.

Так Янголи у наших душах гинуть.

І день за днем Убивці бракне сил,

Бо Янголи, відтак, до нього вже не линуть.

Піднявшись з попелу, вони не зичать крил.