Твої листи без подиху троянди

Десь на перетині століть,
Поміж нетривких чекань,
Десь промайнула мить,
Що більш не буде цих тривань.

Твої листи без подиху троянди
І я не можу потримати їх в руках,
Але нехай…я знаю чого вони варті,
Бо йду у ніч із посмішкою на вустах.

Але мені замало цих примар,
Короткочасних зустрічей в безодні.
Вже забагато таких мар.
Мої ж бажання в край природні.

Ти прораховуєш, а я чекаю.
Без сумніву ввіряюсь часу я.
І в млявості десь правду я шукаю,
А це лише ведіння, відчуття.

Навряд в собі я відшукаю правди,
Бо скоро прийде день, коли
Листа із подихом троянди
Надішлю я та не тобі….