"Обіцяння на світанку" за автобіографічним твором Ромена Гарі
Реж. Ирина Зильберман
Сценічна інтерпретація: Неда Нежданна
В головних ролях: Олексій Богданович та Надія Кондратовська.
🎭
•
Реж. Ирина Зильберман
Сценічна інтерпретація: Неда Нежданна
В головних ролях: Олексій Богданович та Надія Кондратовська.
🎭•
Ich hob dich zuviel lieb...(c)
"Я надто тебе люблю..." - лунає душа цієї вистави словами відомої єврейської пісні ... За спиною сильного чоловіка завжди стоїть сильна жінка... Хто тільки не казав цю фразу. Проте Ромен Гарі доводить, що жодна жінка в житті чоловіка не зможе дорівнятися силою своєї віри і любові до материнської. Надлюдська жертовність, що все своє життя вкладає лише в свою дитину, непоборима віра в його блискуче майбутнє - все це зв'язує їх обох невидимою пуповиною, а його огортає невидими щитом захисту на все життя. Цей фанатичний абсолют любові матері, втілений у виставі Надією Кондратовською, здатен розкрити парашут порятунку за спиною сина будь-якої миті. Він - її життя, вона - єдина кому він хоче присвячувати свої перемоги. Та за цим щитом лишається повна самотність, бо віднайти ту єдину він не зможе до скону, не буде такої другої матері в його житті, тільки вона була здатна так любити...
Антреприза теж може бути знаком якості, якщо це постановка Ірини Зільберман. Вже на третій виставі цього режисера мені вдалось побувати, і вже втретє - це 100% потрапляння. Мистецька та естетична тактовність присутня в усьому: від музичного оформлення, французького шарму втіленому в образах мімів, що створи тонке обрамлення життя двох героїв, до практично кінематографічності сценічного та сюжетного рішення. Ретроспективи життя в спогадах Гарі, втіленого Олексієм Богдановичем, перекидають актора від стану самотньої приреченості до дитинної наївності своєї юності. Протягом всієї вистави ти пригадуєш, дорослішаєш, проходиш війну разом з ним і під кінець, при повній залі, всією мірою відчуваєш самотність 44-річної дитини. Вічного віданного сина своєї матері...
Є люди - знак якості в своїй професії, і Ірина Зільберман безпомилково покладає ношу головної ролі на Олексія Богдановича, і цей режисерсько-акторський тандем вже вкотре приносить успіх.
•
Вистава серця: великого, жертовного, віданого. Варта того, щоб відчути кожному.
•
"Плохо и рано быть так сильно любимым в юности, это развивает дурные привычки...Вместе с материнской любовью на заре вашей юности вам дается обещание, которое жизнь никогда не выполняет...Позже всякий раз, когда женщина сжимает вас в объятиях, вы понимаете, что это не то. Вы постоянно будете возвращаться на могилу своей матери, воя как покинутый пес. Никогда больше, никогда, никогда!..Я не говорю, что надо помешать матерям любить своих малышей. Но уверен, что было бы лучше, если бы они любили кого-нибудь еще."
Ромен Гари
"Я надто тебе люблю..." - лунає душа цієї вистави словами відомої єврейської пісні ... За спиною сильного чоловіка завжди стоїть сильна жінка... Хто тільки не казав цю фразу. Проте Ромен Гарі доводить, що жодна жінка в житті чоловіка не зможе дорівнятися силою своєї віри і любові до материнської. Надлюдська жертовність, що все своє життя вкладає лише в свою дитину, непоборима віра в його блискуче майбутнє - все це зв'язує їх обох невидимою пуповиною, а його огортає невидими щитом захисту на все життя. Цей фанатичний абсолют любові матері, втілений у виставі Надією Кондратовською, здатен розкрити парашут порятунку за спиною сина будь-якої миті. Він - її життя, вона - єдина кому він хоче присвячувати свої перемоги. Та за цим щитом лишається повна самотність, бо віднайти ту єдину він не зможе до скону, не буде такої другої матері в його житті, тільки вона була здатна так любити...
Антреприза теж може бути знаком якості, якщо це постановка Ірини Зільберман. Вже на третій виставі цього режисера мені вдалось побувати, і вже втретє - це 100% потрапляння. Мистецька та естетична тактовність присутня в усьому: від музичного оформлення, французького шарму втіленому в образах мімів, що створи тонке обрамлення життя двох героїв, до практично кінематографічності сценічного та сюжетного рішення. Ретроспективи життя в спогадах Гарі, втіленого Олексієм Богдановичем, перекидають актора від стану самотньої приреченості до дитинної наївності своєї юності. Протягом всієї вистави ти пригадуєш, дорослішаєш, проходиш війну разом з ним і під кінець, при повній залі, всією мірою відчуваєш самотність 44-річної дитини. Вічного віданного сина своєї матері...
Є люди - знак якості в своїй професії, і Ірина Зільберман безпомилково покладає ношу головної ролі на Олексія Богдановича, і цей режисерсько-акторський тандем вже вкотре приносить успіх.
•
Вистава серця: великого, жертовного, віданого. Варта того, щоб відчути кожному.
•
"Плохо и рано быть так сильно любимым в юности, это развивает дурные привычки...Вместе с материнской любовью на заре вашей юности вам дается обещание, которое жизнь никогда не выполняет...Позже всякий раз, когда женщина сжимает вас в объятиях, вы понимаете, что это не то. Вы постоянно будете возвращаться на могилу своей матери, воя как покинутый пес. Никогда больше, никогда, никогда!..Я не говорю, что надо помешать матерям любить своих малышей. Но уверен, что было бы лучше, если бы они любили кого-нибудь еще."
Ромен Гари
Комментариев нет:
Отправить комментарий